Шляхи вдосконалення підготовки учнів до ЗНО
- Проведення індивідуальних консультацій.
- Проведення комп’ютерних тестувань.
- Проведення роз’яснювальної роботи серед батьків та учнів.
- Посилення контролю за якістю виконання домашніх завдань.
- Робота з тестовими зошитами.
- Самостійна робота учнів.
- Робота над написанням власних висловлювань (творчих робіт).
- Робота з психологом школи щодо стресостійкості старшокласників.
- Індивідуальна робота зі слабовстигаючими учнями.
- Формувати в учнів навички роботи з тестами,техніки виконання тестів(самоконтроль часу,умовне визначення меж результатів тощо).
- Використання системи елективних курсів, факультативів, індивідуальних і групових занять для задоволення індивідуальних потреб учнів.
- Запровадження тестів як засобу оцінювання навчальних досягнень в основній школі.
- Робити наголос не на запам’ятовуванні матеріалу,а на його елементарному розумінні.
- Опора на практичне використання знань не виключає якісної теоретичної підготовки.
На допомогу учителю: Інтернет-ресурси
http://terpug.at.ua/ Популярна технологія
http://trudove.org.ua/ Трудове навчання
http://www.uchportal.ru/ Учительський портал
http://www.uroki.net Все для вчителя, авторський сайт. Розробки уроків, заходів
http://festival.1september.ru/ Фестиваль педагогічних ідей «Відкритий урок»
http://www.teacher.in.ua/ Все для вчителя
http://www.koncpekt.org.ua/news.php Вчительські конспекти
http://www.teacherjournal.com.ua/ Учительський Журнал он-лай
http://metodportal.net/ Методичний портал
osvita.ua/school/lessons_summary/ Освіта.ua
notatka.at.ua Записник сучасного учителя
www.teacher.in.ua Учительський освітній портал
Методика проведення предметного тижня
Предметний тиждень – масова форма позакласної роботи з навчального предмета, визначений вид діяльності, спрямований на ознайомлення і зацікавленість учнів у даному предметі. Протягом визначеного часу увага всієї школи приковується до якого-небудь предмета або напрямку виховної роботи (географії, історії, біології, профорієнтації, екології, музики і т.д.). Мета предметних тижнів – активізувати школярів до подальших занять з предмета, розвивати їх пізнавальні інтереси, розширювати світогляд, стимулювати творчу активність, прагнення до інтелектуального удосконалення. У програму предметного тижня доцільно включати тематичні вечори, випуск газет і бюлетенів про новини науки і техніки та за профілем предмета; організовувати виставку творчих робіт учнів, зустрічі з цікавими людьми, диспути, прес-конференції, конкурси, усні журнали, огляди, турніри, фестивалі, змагання, презентації творчих проектів, аукціони ідей, заочні подорожі, екскурсії, творчі звіти, літературно-музичні вітальні. Під час предметних тижнів вчителі дають відкриті уроки, зазвичай нестандартні, залучаючи до їх проведення учнів. Успіх предметного тижня залежить від дотримання певних педагогічних умов:
- при плануванні предметного тижня варто враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси, здібності, можливості школи, мікрорайону, батьків;
- вносити новизну в зміст запланованої роботи;
- відбирати активні форми і методи виховання під час проведення;
- залучати кожного школяра до підготовки і проведення предметного тижня.
Ефективність проведення предметного тижня залежить від того, наскільки удасться організаторам зробити його особистісно-значущим дня кожного школяра. На етапі підготовки, з цією метою, проводяться експрес-опитування, анкетування, організовується робота прес-центру, збір пропозицій у «Скарбничку цікавих справ» і ін. План предметного тижня складається з урахуванням вікових особливостей, тобто для учнів з 1-11 кл. Підготовчий етап містить у собі визначення цілей і завдань проведення предметного тижня; створення оргкомітету чи творчої групи, і розподіл обов’язків між її членами; вивчення інтересів, пропозицій учнів, класів, учителів, батьків; планування, складання програм тижня і закріплення відповідальних за організацію конкретних справ; контроль за ходом підготовки; уточнення часу, місця проведення, запрошення гостей, підготовка призів, грамот; робота прес-центру: оформлення наочності (оголошень, блискавок, газет, рукописних журналів та ін.), підготовка радіо і телепередач, підготовка операторів відеозйомки, радіокоментарів та ін. Виховуючи в дітей інтерес до знань реальної дійсності, учитель створює необхідну ситуацію для фантазії, творчості. Ставлячи за мету розвиток творчої уяви школярів, учитель разом з тим формує в них і активне ставлення до пізнання реального світу, інтерес до дійсності. У перший день тижня проводять урочисте відкриття. Вибір форми відкриття має важливе значення для успішного проведення всього тижня, сприяє створенню атмосфери зацікавленості, творчого підйому, позитивного емоційного настрою.Для учнів І-Ш класів можна організовувати старт космічного корабля, де їм вручаються секретні пакети з маршрутами-завданнями на кожен день, бортжурнал та інші необхідні атрибути космічної (морської) подорожі в таємничий світ предмета. У V-VІІІ класах можуть проводитися лінійки, присвячені відкриттю тижня. На лінійках повідомляється план роботи на тиждень для цієї вікової групи, вручаються доручення класам чи творчим групам, бізнес-плани тимчасовим різновіковим об'єднанням, «фірмам» і т.д. Особливий інтерес у учнів цього віку викликає подорож на «Машині часу» у країну знань, на острів «Предмет», при цьому окремі заходи в період тижня представляють як зупинки на маршруті. Такий початок тижня збуджує інтерес до предмета, прагнення пізнати нове, виявити свої творчі здібності. Для учнів ІХ-ХІ класів можуть організуватися презентації предмета тижня, усні журнали, чи прес-конференції, ділові зустрічі «за круглим столом» тощо. Розмаїтість застосовуваних форм і методів, висвітлення в пресі підсумків кожного дня, участь у роботі всіх учнів дозволяє підтримувати інтерес до того, що відбувається протягом всього тижня. В останній день планується підведення підсумків тижня, нагороджуються активні учасники, переможці конкурсів, оглядів, олімпіад. Улаштовуються яскраві свята, ранки, заключні концерти, тематичні вечори, літературна-музичні вітальні, бали та ін. Результати тижня висвітлюються в шкільній пресі (стінгазети, радіо, телепередачі, відеофільмі, фотомонтажі, рукописному журналі й ін.), узагальнюються і відбиваються в наказі по школі. Методичні розробки обговорюються на засіданнях методоб'єднань, затверджуються і впроваджуються в досвід роботи вчителів школи, району.
15 шляхів стати ефективнішим вчителем
- Деякі вчителі вбачають у собі визначеного долею великого знавця, чия роль ― вкладати знання у порожні голови учнів. Це неправильна точка зору. Найкращий учитель той, хто бачить себе провідником, керівником учня. І, усвідомлюючи свій рівень знань, розуміє, що головною дійовою особою в класі виступає не він, а учень. Декому з учителів необхідно усвідомити, що під час навчального процесу потрібно думати про те, наскільки ефективно навчаються діти. І замість запитання: «Що я робитиму сьогодні?» повинно звучати: «Що сьогодні робитимуть мої учні?».
- Недостатньо бути добрим фахівцем. Необхідно знати людей. Яких ви навчаєте: їхні таланти, уподобання, попередній досвід, запити, прагнення. Особливу увагу звертайте на само оцінювання учнів. Навчіть їх оцінювати себе за двома стандартами: порівнюючи себе сьогоднішнього із собою на минулому тижні і з тим, яким він хоче себе бачити на наступному.
- Навчання потребує вразливості. Учням необхідно створювати такі умови, ставити такі проблемні навчальні завдання, під час вирішення яких вони переосмислять обсяг власних знань та оцінять його по-новому. Для кожного такі ситуації некомфортні, іноді навіть жахливі. Тому важливо підбадьорювати учнів, створюючи емоційно, інтелектуально та фізіологічно придатне до життя навчальне середовище.
- Відмінність між ефективним та видатним учителем важко охарактеризувати словами. Це ― захоплення, пристрасть ― пристрасть до предмета, до викладання. Пристрасть повинна бути справжньою. Захоплення неможливо симулювати. Діти завжди безпомилково відчувають щирість і фальш учителя.
- Древня мудрість гласить: «Коли учень готовий до навчання, з'являється вчитель». Учителям також потрібно навчатися, саморозвиватися. Але дехто не готовий стати учнем, не вважає за потрібне вдосконалюватися, не бачить розриву між тим, яким він є зараз, і тим, яким йому потрібно бути. Усвідомлення цього розриву учнями ― одне з перших завдань учителя.
- Одним із головних атрибутів непересічного вчителя є здатність дохідливо пояснювати складні питання. Незалежно від теми, проблеми, питання, які вам необхідно вирішити чи обговорити, учні повинні розуміти: чому виникла така необхідність, навіщо це потрібно, які результати очікуються. Діти повинні розуміти, як ви працюєте, як думаєте. Інакше ви втратите свої позиції.
- Дехто з учителів щиро вважає, що він безперечно повинен знати відповіді на всі питання. Будь-який прояв недостатньої обізнаності розглядається як ознака слабкості. Іноді відповідь «Я не знаю» є найкращою з усіх, які може дати вчитель. Цим учитель, не втрачаючи поваги до себе, завойовує дитячу довіру.
- Найкраще викладання ― нестереотипне. Почерк учителя повинен бути індивідуальним. Процес викладання потребує від учителя самоаналізу, усвідомлення своєї суті, відвертого погляду на свій внутрішній світ.
- Сказане вперше ― почують, сказане вдруге ― усвідомлять, сказане втретє ― вивчать. Виключність цього завдання полягає в необхідності кілька разів повторити одне й та ж і при цьому не бути нудним і передбачуваним. Справжній учитель щоразу знаходить нові шляхи для викладу одного й того ж матеріалу.
- Ефективні учителі розуміють, що навчання ― це відкриття нового, яке починається із запитань. Це не лекційні питання чи ті, що потребують відповіді «так-ні» і не викликають живої дискусії. Це мають бути питання, що відкривають двері до глибокого розуміння, наприклад: «Який механізм процесу?», «Яка причина явища?», «Що це означає?», «Чому?» (фахівці радять, якщо хочете дійти до суті будь-чого, поставте запитання «Чому?» п’ять разів)
- Учитель повинен навчати учня думати. Вказувати учням, що треба робити, або давати їм готові відповіді на ваші ж запитання ― остання справа. Гарний учитель більше зацікавлений у процесі отримання відповіді, ході думок учня, ніж у кінцевому результаті ― власне відповіді.
- Вчинки вчителя не менш важливі за його слова. Зважте, що діти спостерігають за вами. Слухати дітей ― ось шлях продемонструвати свою турботу і зацікавленість. Поганий учитель ― нетерплячий. Поставивши запитання, він не чекає на відповідь, а намагається заповнювати німу паузу, що виникає між запитанням і відповіддю. Спробуйте почекати 10 секунд. Якщо ви хочете бути гарним учителем, навчіться почувати себе комфортно у тиші. Адже саме під час неї відбувається процес продуктивного мислення.
- Учитель ― не єдине джерело здобуття учнями знань. Вони навчаються також самостійно та спілкуючись зі своїми однолітками. Ставлячи запитання відносно вивченого матеріалу, попросіть учнів відповісти з урахуванням інформації, отриманої із попередніх учнівських виступів. У цьому разі учні будуть слухати один одного. Можливо, у когось виникне така ідея, яка б ніколи не спала на думку іншому. У процесі обміну думками може народитися прекрасне рішення. Ви переконаєтесь, що спостерігати за цим процесом дуже цікаво.
- Гарний учитель переконаний, що кожен учень може навчитися, але він розуміє, що кожен із них робить це по-своєму. Вчителеві потрібно пристосуватися вести урок із багатосторонніми підходами: кілька хвилин на лекцію, потім ― різнопланове опитування (питання з альтернативними відповідями), подаючи питання записаними на дошці або у слайді, потім ― письмові відповіді на запитання, далі завдання пояснити один одному тему уроку чи обґрунтувати свою відповідь на питання. Після цього ― опитування, хто і чому дав саме таку відповідь на запитання.
- Ефективне викладання включає якість взаємовідносин між учителем та учнем. Вони не повинні припинятися після дзвінка з уроку чи закінчення робочого дня. В Ізраїлі є прислів’я: більше, ніж теля хоче напитися молока матері, мати прагне напоїти його молоком. Для непересічного вчителя потрібні ті ж риси, що і для непересічного митця: творчість і здатність до самовираження та розкриття емоцій.
Найбільш характерні недоліки уроку
- Нехтування вчителем підготовкою плану проведення уроку.
- Не приділяється належна уваги мотивації й інтересу учнів до уроку.
- Тема уроку не записується на дошці.
- Мета уроку не узгоджується у процесі обговорення з учнями, а задається самим учителем.
- Не проводиться оперативна перевірка якості виконання учнями письмових завдань, підготовки до уроків.
- Час активної роботи учнів на уроці набагато менше часу активного пояснення вчителя.
- Відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку.
- Робота з обмеженим колом школярів
- Відповіді учнів на запитання вчителя в основному мають репродуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань репродуктивний за алгоритмом.
- Неналежна увага приділяється виділенню основного, найбільш суттєвого зі змісту виучуваного матеріалу та його багаторазовому повторенню.
- Нераціонально використовується час уроку.
- Домашнє завдання не записане на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує обсяг роботи, виконаної на уроці.
- Неувага до відповідей учнів, втручання у відповіді.
- Неврахування інтересів, захоплень учнів чи їх повної відсутності.
- Механічне запозичення передового педагогічного досвіду.
Психологічні причини появи неуспішних школярів
Із середини 60-х років XX ст. педагоги, психологи та методисти зіткнулися з проблемою збільшення труднощів, що виникають в учнів у процесі навчання. Цікаво відзначити, що, за даними психолого-педагогічних досліджень, будь-які ускладнення у процесі навчання відчувають від 15 до 45% школярів. Психологи виділяють три основні напрями, які можуть бути причиною неуспішності дитини:
- соціальний напрям;
- пізнавальний напрям;
- фізіологічний напрям.
До соціальних труднощів відносять:
- труднощі у сфері відносин з дорослим, наприклад, нерозуміння професійної ролі вчителя, невміння будувати відносини у процесі навчальної діяльності;
- труднощі у сфері відносин з однолітками, наприклад, не можуть встановити контакт з однокласниками, невміння побудувати спільну діяльність з іншими дітьми;
- труднощі у встановленні самооцінки, як правило, самооцінка завищена або занижена і, як наслідок, невміння правильно оцінити свої дії, вчинки;
- відсутність мотивації навчання.
До пізнавальних труднощів відносяться наступні:
- недостатня довільна увага (дитина не може утримувати увагу необхідний час, відволікається та ін.);
- не сформованість розумового плану дій (школяр не може виконувати завдання подумки, потрібна зовнішня опора);
- порушення короткочасної пам'яті (відтворює незначний обсяг інформації, погано утримує проміжну інформацію);
- мовні недоліки (плутає слова за звучанням, неправильно вимовляє окремі звуки, відповідає вигуками).
Фізіологічні труднощі тісно пов'язані з особливостями нервової системи. Відомо, що серед основних властивостей нервової системи виділяють силу і рухливість. А протилежні їм властивості – інертність і слабкість нервової системи. Діти з такими особливостями нервової системи часто зазнають труднощів у процесі навчальної діяльності, які за відсутності контролю можуть стати причиною неуспішності школяра.
Особливої уваги і до себе потребує проблема навчальної мотивації.
Специфіка навчальної, пізнавальної мотивації полягає в тому, що вона з’являється в процесі формування у дитини навчальної діяльності. Тут ситуація нагадує замкнене коло. Не сформованість навчальної діяльності або її компонентів (навчальних дій, самоконтролю, самооцінки і ін.) веде до втрати пізнавального мотиву і навпаки навчальна діяльність має місце тоді , коли вона спонукається пізнавальним мотивом. А тому рівень навчальної мотивації можна підвищити тільки шляхом створення умов для формування навиків навчальної діяльності учнів з урахування їх вікових особливостей. Так наприклад програма сьомого класу вимагає від учня наступних вмінь навчання та самоорганізації:
- Визначати основну думку, поняття в навчальній темі, засвоювати її зміст.
- Користуватися планами як засобом систематизації знань із теми.
- Робити висновки з теми.
- Розуміти після одного прочитування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки, основну думку, зображувально-виразні засоби прочитаного твору (тексту).
- Слухати навчальні та юнацькі передачі, аудіозаписи, дивитися відеозаписи, використовувати їхній зміст у навчальному процесі.
- Володіти технікою роботи з довідковими виданнями різних типів: словниками, довідниками, енциклопедіями тощо.
- Користуватися в бібліотеці систематичним каталогом, систематичною картотекою газетно-журнальних статей.
- Робити виписки з газет і журналів, систематизувати їх, правильно оформляти й використовувати в навчальній діяльності.
- Володіти основними видами письмових робіт: списування, запис під диктовку, написання переказу тексту за простим чи складним планом, твору.
- Визначати головне в прочитаному, прослуханому.
- Кодувати отриману інформацію у вигляді схеми, таблиці, графіка, опорного конспекту.
Учень повинен навчитися вчитися, бо саме це дозволить йому успішно здійснювати пізнавальну діяльність, мати позитивні результати в навчання, підвищить його самооцінку. На думку Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність особистості, стає основою культури інтелектуальної праці. Отже для того, щоб наші діти були успішними в навчанні педагогу потрібно насамперед навчитися вчасно розпізнавати причини неуспішності учнів і робити все для того, щоб подолати їх. Для цього в арсеналі вчителя повинні бути різноманітні ігри, вправи які сприяють розвитку якостей уваги, пам’яті логічних операцій, що широко представлені в періодичних фахових виданнях. Особливу увагу приділяти формуванню загальнонавчальних вмінь, які підвищують навчальні можливості тих, хто вчиться, дають змогу забезпечити творчий характер навчальної діяльності, що само собою є основою запобігання появи неуспішних учнів.