/Files/slider/de_hr/рис.jpg

ПЕДАГОГАМ

З програми «Безпечний простір»:

Увага до емоційного стану дитини
Позитивне ставлення до дитини, прийняття проблемних аспектів поведінки чи навчальної діяльності як нормальної реакції на складні ситуації життя.
Заохочення, надання вибору.
Позиція ціннісного ставлення до дитини як рівної собі.
Порівняння стану чи досягнень дитини сьогодні з її ж станами чи успіхами вчора, фіксація на позивних моментах такого порівняння.
Особистісний емоційний діалог з дитиною про її почуття та мотиви, розуміння емоційних механізмів проблемної поведінки.

Шляхи підвищення ефективності уроку

Зробіть мету уроку метою учнів
Формулюйте мету, орієнтуючись на потреби і інтереси учнів
Серйозно ставтеся до організації уроку
Під час розвитку мотиву досягнення орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності
Якнайчастіше ставте учнів у ситуацію вибору
Допомагайте учням ставити перед собою реалістичні завдання
Допомагайте учням бути відповідальними за успіхи та прорахунки
Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного учня
Зробіть урок більш цікавим, а класне приміщення – більш привабливим
Пов’язуйте навчальну інформацію із життєвим досвідом здобувачів освіти
Починаючи роботу, переконайтеся, що в учнів достатньо можливостей, щоб почуватися безпосередньо причетним до групових занять
Уникайте небажаних наслідків своїх учительських очікувань
Зробіть основні правила й вимоги зрозумілими
Щоб запобігти порушенню дисципліни, створіть умови для підвищення якості знань учнів та їх самоповаги
Акцентуйте увагу на вчинках та поведінці, а не на особистості учня
Не підсилюйте напруження ситуації
Створіть позитивне ставлення до самоврядування
Дайте учням можливість фіксувати й оцінювати свій прогрес
Враховуйте вікові особливості учнів у розвитку їх особистості та пізнавальної сфери.

Особистісні якості вчителя — той ґрунт, на якому формується психологічна культура учня

Діти вчаться у життя...

Якщо дитину постійно критикують — вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміюють — вона стає відлюдною.
Якщо дитині постійно докоряють — вона починає жити із почуттям провини.
Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.
Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.
Якщо дитину заохочують — вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості — вчиться знаходити любов у цьому світі.

Специфічні психолого-педагогічні вміння сучасного педагога:

почувати емоційний стан, настрій дитини;
делікатно і ненав'язливо формувати духовний світ учня;
ставити вимоги, не кривдячи; суворо запитувати, не принижуючи людської гідності;
відрегулювати оптимальний морально-психологічний клімат у дитячому колективі: уміння розуміти дитинство на рівні дитячої та юнацької душі;
здатність непомітно підтримати учня у потрібний момент, іноді й вибачити якусь провину; в оцінюванні поведінки не бути дріб'язковим і злопам'ятним; але не вибачати все, поєднуючи гуманність, толерантність і вимогливість, інакше кажучи, вчитель повинен йти поруч із дитиною, але трошки попереду;
поважати гідність маленької людини, бути справедливим і чесним, навіть у тих випадках, коли зачеплене особисте «Я»;
зберігати перед дітьми витримку, володіти собою і вчити дітей витримці;
ділитися з дітьми емоційною палітрою свого серця, увести у світ чудових почуттів і добрих справ, запалювати радістю і внутрішнім світлом;
довіряти учням, адже ніщо так не кривдить, як недовіра до людини, коли вона чесна і не відчуває за собою провини;
бути готовим визнати свою помилку або провину, а коли необхідно — знайти у собі сили, щоб вибачитися;
бути з дітьми відвертим, стежити, щоб вони не відчували самотності та незахищеності серед людей, відверто радіти разом з ними, розділяти їхні невдачі, тривоги, біди;
вміти прищепляти дітям тверду віру в красу навколишнього світу, справедливість, доброту людських взаємин, «бачити зірки навіть у брудних калюжах буденного життя» (О. Довженко);
виховувати дітей чесними, вольовими, справжніми громадянами.

Як запобігти булінгу в учнівському середовищі

Якщо ви помітили чи запідозрили булінг, доведіть до відома адміністрації школи.
Не приховуйте випадки булінгу в класі заради збереження власної репутації чи репутації школи. Повідомте батькам дітей ситуацію.
Залучіть психологічну службу до розв’язання конфлікту.
Не ігноруйте прояви агресивної або провокативної поведінки учнів.
За витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку.
При виникненні конфлікту на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.
Не підтримуйте жодного з учасників конфлікту.
Ретельно аналізуйте причини виникнення булінгу; не шукайте винного.
Будьте неупередженими в своїх оцінках, діях, висловлюваннях.
Говоріть з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагайте від них публічних- пояснень, вибачень. Створіть умови, щоб ситуація не повторилася.
Розкажіть дітям, що таке булінг. Можливо, булери і самі потерпають від агресії батьків, старших сестер, братів і просто копіюють звичну модель поведінки.
Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси.
Покажіть дитині, що вона не наодинці з проблемами, підтримуйте її і дайте зрозуміти, що вона може розраховувати на вашу допомогу. Допоможіть учням потурбуватися про того, кого ображають.

Варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

Психологічні рекомендації вчителю

Розвивати і вдосконалювати вміння діяти цілеспрямовано і методично правильно.
Ніколи не відкладати на «потім» неприємну справу.
Починати бесіду з учнями з тих питань, які можуть бути вирішені найлегше.
Усі вимоги і накази оформляти як запитання до учнів.
Ніколи не критикувати без потреби: критика - засіб, а не мета.
Об’єктом критики може бути тільки погано виконане завдання, але ні в якому разі не особистість учня.
Навчитися контролювати педагогічні ситуації, що виникають у класі, і в разі необхідності різко втручатися і змінювати їх.
Засвоїти манеру триматися спокійно. Ніколи явно не виявляти здивування або роздратування.
Намагатися бути самостійним у судженнях і висновках.
Не зловживати владою, наданою Вам як учителю
Складати план бесіди, наперед продумувати її цілі, можливі несподівані реакції учнів, бажані й небажані наслідки, провокувати учнів на емоційні позитивні реакції.
Намагатися бути підтягнутим, елегантним, акуратним; з учнями - привітним, ввічливим, доброзичливим, коректним.
Виявляти справжній інтерес до проблем учнів.
Уміти ставити себе на місце учнів, намагатися побачити проблему їхніми очима.
Навчитися переконувати, а не наказувати.
Обов’язково запам’ятовувати імена учнів.
Завжди підтримувати в учнів позитивну установку.
Бути готовим до несподіванок, не піддаватися першій реакції.
Розвинути в собі вміння створювати і підтримувати теплу, мирну, задушевну атмосферу бесіди.
Не поспішати з прийняттям рішень, особливо покарань.

Симптоми виснаження педагогів

Феномен виснаження педагогів вивчається різними вченими, у тому числі і психологами. На сьогодні складено перелік симптомів виснаження.

Фізичне виснаження:

дефіцит енергії;
хронічна втома;
слабкість;
дискомфорт в області шиї та плечових м’язів;
біль у спині;
зміни ваги тіла;
підвищена чутливість до простуди та вірусної інфекції
безсоння;
кошмарні сновидіння

Емоційне виснаження:

почуття пригніченості;
відсутність надії на допомогу;
нестримний плач;
почуття розчарування;
емоційна спустошеність;
почуття відчаю, самотності;
утрата віри в себе.

Духовне виснаження:

негативна установка на себе, на роботу, на життя;
дегуманістична установка на оточуючих (агресивність, цинізм);
неувага до себе;
почуття неповноцінності;
утрата контактів з колегами.

Антистресові правила життя і поведінки для вчителя

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники,що призводять у вас виникнення стресу.Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило 2

Забезпечуйте високий життєвий потенціалу здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо. Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичней психічне здоров’я.

Правило 4.

Зробіть паузу.Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль. Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
порахувати до 10;
вийти з приміщення;
переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:

перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;
вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);
підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтесяпланувати.Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч. Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування.
Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий.
Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання.
Закінчіть одне завдання, перш ніж прийнятися за інше. Не відкладайте справи на завтра.
Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
Резервуйте час на термінові роботи або незаплановані зустрічі. Тоді ви будете менше турбуватися про те, щоб встигнути виконати свій план.
Контролюйте процес. При розподілі часу тримати ситуацію під контролем не менш важливо, ніж керувати стресом. Почуття контролю ситуації, імовірно, найважливіша якість, яка необхідна для того, щоб перебороти стрес. Стрес — це не стільки результат напруженої роботи і негативних подій, скільки результат відчуття того, що життя занадто складне і не піддається контролю.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.Для того щоб уберегти себе від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте такі чотири дії:

усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;
прийміть рішення завершити її;
подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;
запровадьте свій план у життя.

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі. Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта. Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

УЧНЯМ

Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібер-булінгу

1. Не поспішай

Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кібер-простір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, анаписане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю.

2. Будуй свою репутацію

Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кібер-простір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.

3. Поважай факти

Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.

Що ігнорувати

Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібер-буллінг на початковій стадії і зупиняться. Досвідчені форумчани послуговуються правилом: «найкращий спосіб боротьби з неадекватами – ігнор». Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.

Коли ігнорувати не варто

Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації. Нижче наведено ще декілька порад на випадок, якщо вас залякують або переслідують у мережі:

Повідомляйте про залякування в мережі, незважаючи на те, чи воно стосується вас безпосередньо. Позначайте такі випадки для розгляду командою YouTube. Блокуйте користувачів, які залякують або переслідують.
Ніколи не відповідайте на такі коментарі, адже це може лише погіршити ситуацію. Хоча це й складно, спробуйте ігнорувати образи.
Зберігайте та роздруковуйте образливі повідомлення, публікації, зображення чи відео, які ви отримали чи побачили.
Занотовуйте дату та час публікації образливих повідомлень, а також будь-які дані про особу, яка їх опублікувала.
Не передавайте відео чи повідомлення, метою яких є залякування в мережі, адже ви станете співучасником.
Якщо вас постійно ображають, спробуйте змінити свій ідентифікатор користувача, псевдонім або профіль.
Насамкінець, не ігноруйте випадки залякування інших осіб у мережі. Якщо ви натрапите на такий випадок, повідомте про це та запропонуйте свою допомогу – розкажіть користувачеві про CyberMentors.

Почувайтеся безпечно в мережі, використовуючи наведені нижче поради щодо запобігання залякуванню:

Не публікуйте в мережі особисту інформацію.
Нікому не повідомляйте свої паролі.
Обдумуйте свої висловлювання, перш ніж публікувати їх у мережі.
Поважайте погляди інших користувачів. Те, що ви з кимсь не погоджуєтесь, не дає вам права бути грубим або ображати інших.
Періодично шукайте відомості про себе в Google. Ви зможете побачити в мережі інформацію про себе, яка доступна іншим, а також змінити те, що вам не сподобається.

Якщо ви, хоча б частково, будете слідувати цим правилам, то будете почуватися більш впевнено і безпечно в мережі

Як не стати жертвою злочину

Перебуваючи на вулиці, будьте уважні: не підходьте до машини, що зупинилася, навіть якщо вас просять показати напрямок руху, або вказати точну адресу, чи незнайомі дорослі хочуть передати вам якесь доручення від батьків.
Завчасно обирайте найбезпечніший маршрут, обговорений із батьками, якщо ви будете пересуватися самі. Вулиці повинні бути освітлені та багатолюдні
За можливістю уникайте маршрутів через безлюдні сквери та парки.
Ідіть по краю тротуарів або назустріч руху машин – таким чином ви зменшите можливість раптового нападу.
Оберніться перед тим, як увійти у двір, під’їзд, ліфт. Якщо в під’їзд заходить незнайомець і з вами чекає на ліфт, не поспішайте сідати в кабіну, краще підіть пішки.
Не користуйтеся без необхідності в салонах транспорту мобільними телефонами, це може спровокувати грабіжників вийти за вами та пограбувати вас.
Будьте уважні та обережні в годину пік у транспорті.
Гроші та документи носіть у внутрішніх кишенях одягу, задні кишені – легка здобич для грабіжника.
Не носіть мобільний телефон на шнурку на шиї – всі шнурки елементарно обриваються або зрізаються.
Не давайте свій мобільний незнайомцям, навіть для «дуже важливого дзвінка», або якщо вони представилися працівниками міліції. Діти мають право не давати без дозволу батьків цінні речі.
Якщо ви помітили, що вас переслідують, намагайтеся змінити темп та напрямок, зайдіть у людне місце: кафе, магазин, кіоск, за можливості попросіть своїх близьких зустріти вас (зайти за вами).
У випадку нападу якомога голосніше кличте на допомогу, кричіть слово «пожежа», на нього люди реагують швидше, визираючи у вікна, або «допоможіть».
Якщо ви впевнені, що самостійно подолаєте супротивника, використовуйте своє право на необхідну самооборону.
Перебуваючи вдома наодинці, в жодному разі не відчиняйте незнайомим двері, навіть якщо до вас завітали міліціонери. Передзвоніть і повідомте батькам про візит незнайомців. Якщо вас запитують, коли повернуться батьки, скажіть, що вони скоро прийдуть (вийшли у магазин чи до сусідів тощо), а самі в цей час зателефонуйте батькам.
Пам’ятайте, що ваші цінні речі, особливо вироби із золота і срібла можуть стати легкою здобиччю грабіжників, тому бажано носити цінні прикраси тільки в присутності батьків. Шахраї можуть виманювати під будь-яким приводом (узяти подивитися, порівняти їх зі своїми і т.п.). Пам’ятайте, що дитина зазвичай першою потрапляє в поле зору злочинця. Тому у стінах навчального закладу робітники та педагогічний колектив не несуть відповідальності за ваші мобільні телефони, цінні речі, дороге взуття та вбрання, золоті прикраси. Одяг та взуття сучасної дитини повинні бути безпечними та зручними.
Увага! У будь-якому випадку намагайтеся запам’ятати зовнішність злочинця, його вік, зріст, ходу, у що він був одягнений, напрямок руху та негайно повідомте про це мі за телефоном 102. Багато злочинів можна попередити, а ті, що сталися, – розкрити за «гарячими слідами», у разі вашого своєчасного звернення в міліцію.

Як протидіяти булінгу

Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. ...
Стримуй гнів. ...
Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. ...
Розкажи дорослим про знущання. ...
Розповідай про це. ...
Усунь провокаційні фактори.

П'ятнадцять кроків до впевненості в собі (за Ф. Зімбардо)

Зізнайтеся собі у своїх сильних і слабких якостях і відповідно сформулюйте свою мету.
Вирішіть, що для вас цінне, у що вірите, яким би хотіли бачити своє життя.
Докопайтеся до коріння, проаналізуйте своє минуле. Спробуйте зрозуміти і вибачити тих, хто змусив вас страждати, не допоміг, хоча й мав змогу. Вибачте собі самому свої помилки.
Почуття провини й сорому не допоможуть вам досягти успіху. Не дозволяйте собі піддаватись їм.
Шукайте причини своєї поведінки не у фізичних, соціальних, економічних аспектах нинішньої ситуації, а в недоліках власної особистості.
Не забувайте, що кожну подію можна оцінити по-різному.
Ніколи не кажіть про себе погано; особливо уникайте приписувати собі негативні риси.
Ваші дії можуть заслуговувати на різну оцінку; якщо вони піддаються конструктивній критиці, скористайтеся цим для свого блага, але не дозволяйте іншим критикувати вас як особистість.
Пам’ятайте, що інколи поразка ― це удача; з неї ви можете зробити висновок, що ставили хибну мету, не варту зусиль.
Не миріться з людьми, заняттями й обставинами, які змушують вас відчувати свою неповноцінність.
Дозволяйте собі розслабитись, дослухатись до своїх думок, зайнятись тим, що вам до душі.
Тренуйтесь у спілкуванні; насолоджуйтесь відчуттям тієї енергії, якою обмінюються люди.
Не треба надто охороняти своє «Я» ― воно значно міцніше та пластичніше, ніж вам здається. Нехай краще зазнає короткочасного емоційного удару, ніж опиниться в бездіяльності й ізоляції.
Поставте собі серйозну віддалену мету, на шляху до якої треба досягти меншої, проміжної. Тверезо зважте, які засоби потрібні для того, щоб досягти цієї мети
Ви не пасивний об’єкт, на який звалюються неприємності, не травинка, на яку в будь-який час можуть наступити. Ви ― вершина еволюційної піраміди, утілення надій своїх батьків, неповторна особистість.

Скористайтеся порадами американського філософа ХІХ ст., письменника, громадського діяча Р. Волдо Емерсона і, можливо, вони додадуть вам більшої впевненості.

Якщо ви боїтеся, що вас поб’ють, вважайте себе побитими
Якщо ви гадаєте, що ви не можете, то ви не зможете ніколи.
Якщо ви гадаєте, що програєте, ви уже програли. Тому що у всьому світі ми бачимо,що успіх починається з волі людини – усе залежить від стану розуму
Якщо ви будете вважати, що вас лишать позаду, це так і буде
Ваші думки повинні летіти високо, щоб дати можливість вам піднятися.
Перш ніж ви зможете отримати перемогу, ви повинні бути впевнені в собі
Найсильніший і найшвидший не завжди перемагає в життєвих битвах. Рано чи пізно перемога дістається тому, хто вважає, що він зможе.
На все життя візьміть собі звичку робити те, чого боїтеся. Якщо ви зробите те, чого страшитеся, ваш страх, напевно, умре.
Не марнуйте життя на сумніви і страхи
Труднощі існують для того, щоб їх долати

Правила вибору професії

Обираючи професію, вивчіть, чи необхідна вона на ринку праці регіону.

Вивчіть свої інтереси, нахили, здібності, фізичні можливості.
Досконало вивчіть обрану професію, ознайомтеся з професіограмою, вивчіть умови праці, медичні показання та протипоказання.
Порівняйте свої можливості з вимогами обраної професії.
Підберіть запасний варіант.
Обравши для себе майбутню професію, проявіть стійкість у реалізації професійного наміру та досконалого оволодіння професією.

Що таке стрес та як з ним боротися

Стрес— це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. У людинистресчасто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму

Напружені стосунки з однолітками, проблеми у школі, вдома, почуття самотності... І це ще не повний перелік тих ситуацій, які можуть призвестидо стресу. Що ж робити? Відомий дослідник стресу М. Сельє зазначав, що важливо не те, що з вами трапляється, а те, як ви це сприймаєте. Стрес є інколи необхідним явищем у житті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність і творчість. Стрес вчить нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати свої сили і ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо він діє довго, може стати руйнівним, від нього потерпають найслабші органи. Зміни, що відбуваються в організмі при стресі, передбачені природою як захисна реакція на небезпечні ситуації. Стрес здатний пробудити приховані резерви людини, множачи її сили і розумові здібності. Головне при цьому - спрямовувати їх у потрібному напрямку та з’ясувати причини стресу.

Щоби зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:

Правильно харчуватися ― більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів; зменшити споживання солі. Обов’язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
Бувати на повітрі, гуляти, бігати, зайнятись аеробікою.
З’їсти морозиво ― там є компонент, який покращує настрій.
З’їсти банан: у ньому є серотин ― гормон щастя.
Постійні вправи на релаксацію знижують напруження у стресових ситуаціях.
Необхідно слухати спокійну музику.· Робити те, що подобається. Хобі ― те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитеся.
Не треба братися за непосильні справи. Це допоможе запобігти розчаруванню, невдачам.
Не зловживайте кавою, алкоголем.
Зі стресом можна впоратися, треба тільки мати бажання та трохи вільного часу виключно для себе.
Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях ― це збереже здоров'я та сприятиме успіху.
Справжнє психічне та фізичне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмось нормам та стандартам, а в тому, щоб дійти згоди із самим собою.

Традиційні засоби «першої допомоги» при стресах

Сон
Контрастний душ
Відпочинок на природі
Вечірні прогулянки
Заняття улюбленою справою
Фізичні вправи, спорт
Приємне спілкування

Позитивне мислення ― важливий чинник запобігання стресам

Стрес ― це ваші особисті відчуття
Відчувати або не відчувати стрес ― це залежить від вас
Виявляйте причини, що викликають у вас стрес
Намагайтесь змінити своє поводження, якщо те, що ви робите, не приносить успіху.
Вірте у позитивне майбутнє і дотримуйтесь принципу: «Все, що робиться, ― все на краще»
Невдоволення навколишнім світом ― головне джерело стресів, що виникають у людини.
Ви ― головна цінність для самого себе. Формуйте впевненість у собі і почніть любити і поважати самого себе.

БАТЬКАМ

«Як спілкуватися з дитиною»

Спілкування на рівних. Рівень очей.
Попросити дитину вас чому-небудь навчити
Запитування у дітей поради
Цікавитися планами дитини та їх враховувати
Перш, ніж увійти в кімнату дитини, постукати
Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати
Давати посильні поручення з відомим успіхом
Підтримувати дитину у важкій ситуації
Якщо ви не праві, просіть вибачення
Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми
Дозволяйте дітям робити помилки і зустрічатися з їхніми наслідками
Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації

«Як почути свою дитину»

Не віддавати накази і команди, що заперечують дитячі почуття
Уникати попереджень, застережень, погроз («Якщо ти ще раз…»)
Намагатися не «читати» моралі, проповіді («Твій обов’язок…», «Ти повинен…»)
Не надавати готових рішень «Я б на твоєму місці…»)
Не критикувати, уникати доган та обвинувачень («Усе через тебе…»)
Не обзиватися і не висміювати (навіть жартівливо)
Не випитувати і не розслідувати

«Покарання. Подумай, навіщо?»

Запам’ятайте 7 правил:

Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному( воно має бути корисним)
Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»)
За один раз – одне покарання. Навіть якщо скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання
Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.
Покараний – прощений. Сторінку перегорнуто, не згадуйте про це.
Покарання, але без приниження. Якщо дитина відчуває перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє в зворотному напрямку.
Дитина не повинна боятися покарання.

«Коли не потрібно карати і сварити»

Не можна карати і сварити:

якщо дитина хвора;
якщо дитина не повністю одужала після хвороби;
якщо дитина їсть;
перед сном і після сну;
під час гри;
під час виконання завдання;
одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння…) – необхідно перечекати (але це не означає, що необхідно втішати дитину);
якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;
в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
якщо внутрішні мотиви вчинків дитини вам не відомі;
якщо ви самі в поганому настрої, роздратовані.

«Як не потрібно хвалити»

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя «норма» похвали, вона завжди змінюється і її треба знати
Якщо похвали було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання
Не можна хвалити за те, що досягнуте не власною працею дитини
Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

ІНФОРМАЦІЯ ПРО БУЛІНГ

Що треба знати про булінг?

Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування.

Випадки насильства серед учнів завжди були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими і в оточуючому дитину середовищі в позаурочний час. Сьогодні в Україні жертвами булінгу стають 8 з 10 дітей. Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли, наприклад, старші діти відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років поширені плітки, принизливі жарти та бойкот. Цькування, як правило, завжди починає одна людина для того, аби затвердити свій авторитет, розважитися або отримати якусь вигоду. "Глядачі", спостерігаючи за діями булера, або їх ігнорують, або обурюються та намагаються втрутитися. В залежності від ситуації (жертва не чинить опір, дорослі не підримують їхні втручання), настрій "глядачів" може змінитися – від співчуття жертві до роздратування і байдужості.

Основні ознаки булінгу і так званого мобінгу (менш радикальних образ) це:

Нерівність сил агресора і жертви;
Повторюваність насильства;
Гостра емоційна реакція жертви.

Найчастіше цькування відбувається в школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні не задоволена. Там же, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг виникає дуже рідко і скоріше є винятком з правил.

Гучні випадки насильства

Одним з найяскравіших прикладів булінгу стало побиття дівчатками-підлітками двох своїх ровесниць. Інші підлітки, які стояли поруч, ніяк не втручалися у конфлікт, а навпаки підбивали школярок і знімали все на відео. Дівчаток врятувало тільки те, що пенсіонерка побачила це у вікно свого будинку та викликала поліцію.
В Івано - Франківську учня школи номер 13 побили хулігани за те, що він колись заступився за свого сусіда. Його заманили у двір школи, де взяли в кільце і побили, використовуючи кастет. В цьому випадку хулігани не побоялися навіть батька хлопчика, який намагався сам розібратися з ними. Підлітки накинулися на чоловіка і почали бити його. Батька врятували патрульні, які проїжджали повз.
У ще одній школі Івано-Франківська семикласниками побили іншого учня і зняли все це на відео, а після виклали в Інтернет. Ніхто з людей, які проходили мимо, не спробував допомогти хлопчикові, якого били в живіт руками і ногами.
В Одеській області через подібні знущання помер 15-річний хлопець. Причина смерті – травма живота, яку він отримав в навчальному закладі на перерві.

Жертви та булери

Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний).Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям. Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу. За останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не розповідали. Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).

Що можуть зробити батьки вразі булінгу їхньої дитини?

Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвою булінгу.

Проте, якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу,то скажіть їй:

- Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що ви повністю на її боці)

- Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що ви переживаєте за неї і співчуваєте їй)

- Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося)

- Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня і багатьом її одноліткам доводиться переживати подібне в той чи інший момент свого життя)

- Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу)

- Я люблю тебе і намгатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитися у майбутнє та відчути захист)

Вправи для тренування спокою.

Глибоке дихання та усунення м'язового напруження.

Фокус на позитиві.

Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним

Достатній сон

Він ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.
Шукайте можливості.Під час карантину треба зайнятися корисними та приємними для душі справами: прочитати книжку, намалювати чи вишити картин, зайнятися самоосвітою…Є можливість багато часу проводити з дитиною.
Піклуйтесь про себе та своїх близьких.

Батьки знають, як краще...

Один господар вирішив давати доберману риб'ячий жир, оскільки це дуже корисно для собаки. Кожного дня він затискав між колін голову пса, який зі страшенною силою виривався, і силоміць проштовхував жир у глотку.
Одного разу пес вирвався і розлив жир на підлогу. Потім, здивувавши свого господаря, повернувся й почав вилизувати до останньої краплі весь жир. Виявляється, він чинив опір не самому риб'ячому жиру, а тому способу, у який йому цей жир вливали.
Батьки завжди знають, як краще...
Знають, що подарувати дитині на день народження, яку курточку купити на зиму, з ким у класі дружити, яку музику слухати, як провести канікули, яку професію обрати - не собі, а доньці чи сину, не тільки професію, а й пару для подружнього життя...
Не завжди, правда, знають батьки, як відремонтувати квартиру, як зробити кар'єру, як бути щасливими.
Але для того, щоб щодня пригощати власну дитину черговою порцією повчань і нотацій, не обов'язково самому бути щасливим і успішним. Для такого виховання достатньо хоча б теоретично знати, що є корисним для підростаючого покоління і що приносить шкоду.А ви теж знаєте, як краще?

Що ми чули, коли були дітьми:

Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом...

Що ми хотіли б почути:

Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти - дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти — щасливий? мені приємно, коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; кажи, якщо я помилився...

Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли почути ще в дитинстві.

Цікаво

«Коли я вже підріс, - розповідав один чоловік своєму приятелеві, - мій батько перестерігав мене перед певними речами у місті. Він сказав мені: «Ніколи не ходи на дискотеки, сину». «Чому, тату? — спитав я. «Бо побачиш там те, чого бачити не варто».
Звичайно, це підігріло мою цікавість. При першій же нагоді я пішов на дискотеку».
«І знайшов там щось такого?» - спитав приятель.
«Так, - відповів чоловік, - я побачив там свого батька».

Приклад не є одним із багатьох методів виховання. Це - єдиний метод.

Консультація для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

приймайте дитину такою, яка вона є;
висуваючи до тинини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;
розширюйте кругозір дитини;
включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;
ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно:

Терпінням.Це найбільша чеснота, яка тільки може бути у батьків і вчителів.
Поясненням.Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.
Заохоченням.Якщо ви хвалите свою дитину за гарне поводження, то це розбудить у неї бажання ще раз почути цю похвалу.

Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
із розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Консультація для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції ― це результат тривалого стримування емоцій.
Не слід вчити дитину пригнічувати свої емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
Із метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтва, поезію, літературу, музику чи заняття спортом, танцями.

Пропонуємо анкети, які допоможуть батькам перевірити свою роль у вихованні дитини

Анкета 1. «Так» - 10 балів; «Ні» - 0 балів; «Не знаю» - 5 балів

Часом син або дочка поводяться так, що залишається тільки руками розводити або звернутись по допомогу до друзів
Іноді ви довіряєте дитині таємницю, яку нікому іншому б не розповіли
Вам доводиться просити в дитини вибачення за свою поведінку
Ви зауважуєте, що характером дитина пішла не у вас, і радієте з цього.
Коли у дитини на даний момент всього вдосталь (іграшок, одягу тощо), купувати ще немає рації, навіть якщо є зайві гроші.
Ваша дитина ― ваш ідеал. Саме про таку ви мріяли все життя.
Іноді вам здається, що дитина учить вас по-новому мислити та оцінювати життя.

Анкета 2. «Так» - 0 балів; «Ні» - 10 балів; «Не знаю» - 5 балів

Від деяких дитячих витівок ви вибухаєте, хоча потім і шкодуєте про це.
Інтуїція й досвід –кращі порадники у вихованні дітей
Ви ображаєтесь, якщо хтось негарно висловлюється про вашу дитину
Ваші таємниці – це святе. А ось у дитини не повинно бути жодних секретів від батьків
Неприємності або невдачі боляче ранять вашу душу й самолюбство
До певного віку кращий засіб виховання – ремінь
Дитина завдає вам більше турбот, аніж радості
Ваша квартира – арена вічної лайки, а супротивники в ній – дорослі і діти

Результати анкетування

100-150 балів. Загалом ви здатні зрозуміти дитину. І навіть можете іноді пристати на її позицію. Якщо ви на запитання анкети відповідали чесно, і теорія не розходиться з практикою, вас можна визнати взірцем, гідним наслідування.
50-99 балів. Ви на правильному шляху. Тимчасові труднощі чи конфлікти з дитиною можна розв’язати, почавши із себе. Тільки не намагайтесь виправдатися нестачею часу чи нестерпним характером нащадка, вплив на нього і контроль над ситуацією у вас є. Цим треба терміново скористатись. І не бійтеся втратити себе. Розуміти не завжди означає приймати. Але без цього розуміння ситуацію не виправити.
0-49 балів. Співчуваємо вам. А ще більше вашій дитині. Адже поруч із нею немає доброго старшого друга, якого вона потребує. І майте на увазі, дитина може знайти його на стороні. Поки улюблене, але зовсім не зрозуміле чадо не відвернулось від вас остаточно, терміново шукайте підхід. Із іншого боку, можливо, потрібна допомога психолога або … самої дитини. Повірте, немає нічого соромного у визнанні власної неправоти. Адже дитина вам потім щиро скаже дякую.

Кiлькiсть переглядiв: 29

Версія для друку